ФотогалереяБиографияДепутатские обращения,
политические заявления
Законопроекты,
выступления
ЗаконыПрямое общение
с Леонидом Черновецким
Выборы - 2006
Путь по сайту :  Головна » Лидер » Законопроекты, выступления

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

вих. № 444
від 13 травня 2005 р.

Верховна Рада України

ПОДАННЯ
про проект Закону України

Відповідно до статті 93 Конституції України в порядку права законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України” (щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму).
Аргументи на користь прийняття проекту викладені мною у пояснювальній записці.
Доповідь під час обговорення цього проекту Закону у сесійній залі буде зроблена мною.
Додатки:  проект Закону України, порівняльна таблиця, пояснювальна записка, список авторського колективу, матеріали в електронному вигляді.
                
Народний депутат України
Л.М.Черновецький

вик. О.Косенко: 2011743


Проект
Внесений народним депутатом України
Л.М.Черновецьким (в\о 212)

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін та доповнень до деяких законів України
(щодо удосконалення правового регулювання міжнародного
співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких Законів України:
1. У Законі України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 1, ВВР, ст. 2 – 2004, № 36, ст. 433):
1) доповнити Закон статтею 121 такого змісту:
„Стаття 121. Запобігання та протидія фінансуванню тероризму
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, і в той же день повідомити про це Уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.
Порядок зупинення фінансових операцій визначається для банків Національним банком України, а для інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України.
Уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої операції на строк до п’яти робочих днів і зобов'язаний невідкладно повідомити про це суб’єкта первинного фінансового моніторингу та правоохоронні органи, визначені законодавством. У разі неприйняття Уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.
Порядок формування переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України. Підставою для включення юридичної чи фізичної особи до відповідного переліку є:
вирок суду, що набрав законної сили, про визнання особи винною у вчиненні злочинів, передбачених статтями 258 і 2581 Кримінального кодексу України;
відомості про організації та фізичних осіб, пов'язаних з терористичними організаціями або терористами, що формуються Радою Безпеки ООН;
вироки (рішення) судів, рішення інших компетентних органів іноземних держав стосовно організацій або фізичних осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Перелік осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, доводиться до банків Національним банком України, а до інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України”.
 
2) статтю 16 викласти у такій редакції:
„Стаття 16. Повноваження державних органів щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму
Уповноважений орган на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав в частині обміну досвідом та інформацією, яка стосується запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
Надання Уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється за умови забезпечення останнім її захисту на рівні національних стандартів та використання виключно для цілей кримінального судочинства у справах про легалізацію (відмивання) доходів або фінансування тероризму.
Виконання Уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним інформації (у тому числі такої, що становить банківську або комерційну таємницю) у органів державної влади, підприємств, установ та організацій, необхідної для виконання запиту. Вимога Уповноваженого органу про надання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер та дату реєстрації цього запиту у відповідному реєстрі Уповноваженого органу.
Забезпечення міжнародного співробітництва в частині виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, покладається на Міністерство юстиції України, а щодо проведення процесуальних дій в рамках розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму – на Генеральну прокуратуру України.
Суб'єкти державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу) на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснюють міжнародне співробітництво з відповідними державними органами іноземних держав щодо обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.
Уповноважений орган та інші суб’єкти державного фінансового моніторингу у межах своєї компетенції забезпечують співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), Егмонтською групою та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму”.

2. У статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30 – ВВР, 2004, № 38, ст. 473):
1) пункт 5 частини першої викласти у такій редакції:
„5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу”;
2) частини сьому та восьму викласти у такій редакції:
„Національний банк України відповідно до укладеного договору або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої країни, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.
Положення цієї статті не поширюються на надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом”.

II. Прикінцеві положення
1. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативні акти у відповідність з цим законом.
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законів України” (щодо удосконалення правового регулювання міжнародного
співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону
У лютому 2004 року Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) Україну було виключено зі списку країн (територій), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
Згідно з процедурою FATF, яка регламентує порядок виключення країни зі списку країн (територій), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, країна, щодо якої прийнято рішення про виключення її з цього списку, ще впродовж року залишається під моніторингом цієї організації.
На черговому пленарному засіданні, яке відбулося у лютому цього року, FATF було прийняте рішення щодо подовження моніторингу України. Підставою для прийняття такого рішення було невиконання Україною основної рекомендації  FATF, яка була надана Україні при виключенні її зі вказаного списку країн, а саме: прийняття нового законодавства щодо вдосконалення засад міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів. Такі зміни мають стосуватися законодавчого закріплення можливості обміну досвідом та інформацією, отриманою при виконанні своїх функцій органом фінансової розвідки країни та органами державної влади, які здійснюють регулювання та нагляд за фінансовими установами, з відповідними органами іноземних держав з метою запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, а також виконання Резолюцій Ради Безпеки ООН щодо виявлення та замороження активів осіб, пов’язаних з тероризмом, та реалізації Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Україною у вересні 2002 року.
Враховуючи викладене, запропонований мною законопроект передбачає:
механізм виявлення банками та іншими суб’єктами первинного фінансового моніторингу операцій, які можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму, а також активів осіб, пов’язаних з тероризмом, та надання можливості відповідним правоохоронним органам для вжиття заходів щодо арешту цих активів;
визначення підстав надання Державним комітетом фінансового моніторингу України відповідним органам іноземних держав інформації з обмеженим доступом (банківська таємниця, конфіденційна інформація) щодо фінансових операцій, які мали місце на території України;
надання права Державному комітету фінансового моніторингу України вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу надання інформації, необхідної для виконання запиту органу фінансової розвідки іноземної країни;
встановлення правових механізмів обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму суб’єктами державного фінансового моніторингу з відповідними органами іноземних держав.
Водночас, з огляду на те що згідно з Цивільним кодексом України (стаття 1076) інформація, яка містить банківську таємницю, може розкриватися банками виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність”, пропонується внести зміни до цього Закону щодо надання банками Державному комітету фінансового моніторингу України інформації про фінансові операції клієнтів, необхідної йому для виконання запиту органу фінансової розвідки іноземної держави, а також надання права Національному банку України передавати органу банківського нагляду іншої країни інформацію, отриману ним при здійсненні нагляду за діяльністю банків, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.
Чим відрізняється запропонований мною законопроект від урядового? Саме тим, що він відповідає інтересам нормального розвитку економіки України загалом та безперешкодному розвитку вітчизняної банківської системи зокрема. У той же час в урядовому законопроекті простежуються рудименти діяльності колишньої влади: прагнення до тотального контролю за всім і всіма.
Для чого така „поліцейщина” потрібна була колишній владі, зрозуміло. Чиновники ставили перед собою завдання завжди мати можливість „рекетувати” будь-якого підприємця, мати „компроматеріал” на будь-якого громадянина тощо.
Вважаю, що нова влада, якій це не потрібно за визначенням, просто рухається за інерцією. Мозок чиновників не може так швидко, за 100 днів нової влади, перебудуватися. Тому й народжуються подібні антиринкові законопроекти.

2. Цілі і завдання прийняття Закону
Запропонований законопроект покликаний сприяти встановленню в Україні цивілізованих правил ведення боротьби з фінансуванням тероризму, правил без збочень та поліцейщини.
 
3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Законопроектом пропонується ввести одну нову норму у Закон України „Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом” та викласти у новій редакції декілька положень статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.
 
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
У даній сфері правового регулювання діють Закон України „Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом” та Закон України „Про банки і банківську діяльність”.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
 
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту
Нормальний розвиток економіки і, зокрема, банківської системи України дасть суспільству і пересічному громадянинові тільки позитивні соціально-економічні наслідки. Тільки у таких умовах в Україні може нарешті з`явитися такий необхідний для будь-якої цивілізованої країни середній клас, який є неодмінною умовою нормального функціонування держави та розвитку демократії. Це цілком очевидно. 

Народний депутат України
Л.М.Черновецький


Порівняльна таблиця
до проекту Закону України „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України”
(щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері
запобігання фінансуванню тероризму)

Чинна редакція

Запропоновані доповнення

Запропонована редакція

Норма у Законі України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” відсутня

Доповнити Закон новою статтею 121

Стаття 121. Запобігання та протидія фінансуванню тероризму

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, і в той же день повідомити про це Уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Порядок зупинення фінансових операцій визначається для банків Національним банком України, а для інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої операції на строк до п’яти робочих днів і зобов'язаний невідкладно повідомити про це суб’єкта первинного фінансового моніторингу та правоохоронні органи, визначені законодавством. У разі неприйняття Уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Порядок формування переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України. Підставою для включення юридичної чи фізичної особи до відповідного переліку є:

вирок суду, що набрав законної сили, про визнання особи винною у вчиненні злочинів, передбачених статтями 258 і 2581 Кримінального кодексу України;

відомості про організації та фізичних осіб, пов'язаних з терористичними організаціями або терористами, що формуються Радою Безпеки ООН;

вироки (рішення) судів, рішення інших компетентних органів іноземних держав стосовно організацій або фізичних осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, доводиться до банків Національним банком України, а до інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України.

Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”

Стаття 16. Органи, уповноважені здійснювати міжнародне співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму

Центральним органом, на який покладаються повноваження щодо здійснення міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму є Міністерство юстиції України – щодо судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, і Генеральна прокуратура України – щодо вчинення процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ (провадження окремих процесуальних дій щодо справ про виявлення доходів).

Інформація або докази, одержані центральним органом в рамках міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму без його попередньої згоди, не можуть бути використані або передані органам влади іноземної держави для цілей проведення розслідування чи судового розгляду, не зазначеного у клопотанні.

Уповноважений орган співпрацює з відповідними органами іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF) та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів.

Викласти статтю 16 Закону у новій редакції

Стаття 16. Повноваження державних органів щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму

Уповноважений орган на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав у частині обміну досвідом та інформацією, яка стосується запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

Надання Уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється за умови забезпечення останнім її захисту на рівні національних стандартів та використання виключно для цілей кримінального судочинства у справах про легалізацію (відмивання) доходів або фінансування тероризму.

Виконання Уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним інформації (у тому числі такої, що становить банківську або комерційну таємницю) у органів державної влади, підприємств, установ та організацій, необхідної для виконання запиту. Вимога Уповноваженого органу про надання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер та дату реєстрації цього запиту у відповідному реєстрі Уповноваженого органу.

Забезпечення міжнародного співробітництва в частині виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, покладається на Міністерство юстиції України, а щодо проведення процесуальних дій в рамках розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму – на Генеральну прокуратуру України.

Суб'єкти державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу) на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснюють міжнародне співробітництво з відповідними державними органами іноземних держав щодо обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.

Уповноважений орган та інші суб’єкти державного фінансового моніторингу у межах своєї компетенції забезпечують співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), Егмонтською групою та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.

Закон України „Про банки і банківську діяльність”

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Національний банк України має право відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:

1) це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;

2) є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;

3) є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.

Положення цієї статті не поширюються на випадки повідомлення банками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

1. Пункт 5 частини першої статті 62 Закону викласти у новій редакції.

2. Частини сьому та восьму статті викласти у новій редакції.

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленим гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Національний банк України відповідно до укладеного договору або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої країни, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Положення цієї статті не поширюються на надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом”.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Народний депутат України
 Л.М.Черновецький


АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ
проекту Закону України  „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України”
(щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

  • Черновецький Леонід Михайлович – народний депутат України, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук.
  • Косенко Олег Абрамович – помічник-консультант народного депутата України, юрист-правознавець.
  • Діденко Світлана Олексіївна – юрист-правознавець, фахівець з питань фінансового моніторингу.

Народний депутат України
Л.М.Черновецький


Rambler's Top100

Фотобанк | Контакты

Карта сайта