Народні депутати
України В.М.Асадчев
Л.М.Черновецький
вик. О.Косенко: 2011743
Внесений народними депутатами України
В.М.Асадчевим (в\о 220), Л.М.Черновецьким (в\о 212)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення доповнень до Цивільного процесуального кодексу України
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :
1. Доповнити Цивільний процесуальний кодекс України (затверджений Законом від 18.07.63, Відомості Верховної Ради Української РСР, 1963, № 30, ст. 464 – Закон від 07.03.2002, Відомості Верховної Ради України, 2002, № 30, ст.. 209) статтями 1331 та 2371 такого змісту:
„Стаття 1331. Порядок призначення до розгляду позовів, в яких однією зі сторін є місцевий (селищний, районний, районний у місті, міський, обласний) орган державної влади, орган місцевого самоврядування, сформовані місцевими органами державної влади або місцевого самоврядування юридичні особи, посадові особи цих органів або їх підрозділів.
При отриманні позову, в якому однією зі сторін є місцевий орган державної влади, орган місцевого самоврядування, сформовані місцевими органами державної влади або місцевого самоврядування юридичні особи, посадові особи цих органів або їх підрозділів, місцевий суд у триденний термін за письмовою згодою заявника передає позов до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції у десятиденний термін після отримання позову передає його на розгляд до суду, який територіально розташований за межами району (міста, області), в якому діє місцевий орган державної влади, орган місцевого самоврядування, сформовані ними юридичні особи, посадові особи цих органів або їх підрозділів, що є стороною за позовом.”;
„Стаття 2371. Порядок розгляду скарг громадян на дії або бездіяльність посадових осіб місцевих (селищних, районних, районних у місті, міських, обласних) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, сформованих місцевими органами державної влади або місцевого самоврядування юридичних осіб, посадових осіб цих органів або їх підрозділів.
Місцевий суд при отриманні скарги громадянина на дії або бездіяльність посадових осіб місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, сформованих місцевими органами державної влади або місцевого самоврядування юридичних осіб, посадових осіб цих органів або їх підрозділів, в триденний термін за письмовою згодою скаржника передає скаргу до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції у десятиденний термін після отримання скарги передає її на розгляд до суду, який територіально розташований за межами району (міста, області), в якому діє місцевий орган державної влади, орган місцевого самоврядування, сформовані ними юридичні особи, посадові особи цих органів або їх підрозділів”.
2. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.
Пояснювальна записка
до проекту Закону України “Про внесення доповнень до
Цивільного процесуального кодексу України”
- Обгрунтування необхідності прийняття проекту
Загальновідомо, що в зв’язку з напівжебрацьким бюджетним фінансуванням судів найчастіше голови судів вимушені йти до керівників місцевих органів виконавчої влади та клянчити кошти на ремонт приміщення, на конверти, папір, на оплату телефонного зв’язку тощо. Чи вправі громадяни, які судяться з того чи іншого приводу з органом виконавчої влади, розраховувати на об’єктивність суддів? Думаємо, ні. Чи можемо ми в такій ситуації говорити про наявність в Україні незалежної судової гілки влади, як це передбачено Конституцією України? Ні й ні!
І ось красномовний приклад. 14 лютого 2003 року народжується розпорядження № 211 Голови Київської міської державної адміністрації шановного О.О.Омельченка „Про склад робочої групи з підготовки програми забезпечення діяльності судів м. Києва на 2003-2005 роки”. В робочу групу включаються керівники судових органів, управління юстиції, начальник управління судової адміністрації м. Києва призначається заступником голови робочої групи. Група активно працює, в результаті чого з`являється відповідна програма. Ця програма передбачає:
- забезпечення судів приміщеннями та обладнанням,
- забезпечення обладнанням залів судових засідань, робочих кабінетів суддів і працівників апарату судів засобами фіксування судового процесу, меблями, сейфами, комп’ютерами, принтерами, сканерами, телефонними, факсимільними і копіювальними апаратами, транспортом,
- забезпечення безпеки суддів, охорона судів, соціально-побутового забезпечення працівників судових органів м. Києва,
- підвищення кваліфікації працівників системи судових органів в м. Києві.
На виконання цієї програми заплановано витратити мільйони гривень.
Звернемося тепер до частини першої статті 130 Конституції України. Цитую: „Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів” (виділено нами). Мова йде, таким чином, про конституційну норму, кожна з яких є нормою прямої дії. А Конституція передбачає фінансування судів і суддів тільки і виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.
Звідки кошти на виконання програми Київського міського Голови? З Державного бюджету України? Ні. Це гроші киян, призначені на будівництво житла для незаможних багатодітних сімей, на благоустрій міста, на адресну ефективну допомогу старикам, інвалідам, тяжко хворим, на організацію відпочинку та лікування дітей тощо.
Ну добре, бюджет столиці, хоча й на грубе порушення Конституції, може взяти на себе фінансування діяльності судів. А як бути в такій ситуації шахтарським районним центрам, гірським районам?
А тепер уявимо собі, як буде поводити себе голова місцевого суду, до якого у конкретній справі звернеться чиновник, який щойно „виділив” суду певну суму на ремонт приміщень та комп’ютери. Про яку суддівську „незалежність” можна вести мову?
Наші опоненти можуть посилатися на акти Президента України, в яких містилися вказівки державним адміністраціям надавати допомогу судам. Але все це можна було зрозуміти ДО створення державної судової адміністрації. 29 серпня 2002 року Указом Президента України судова адміністрація створена і у відповідності до статті 130 Конституції України фінансувати діяльність судів вправі тільки цей державний орган і тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. Дії будь-якого чиновника будь-якої державної адміністрації щодо позабюджетного фінансування судів повинні розцінюватися як службовий злочин з метою підкупу суду. З цього приводу мною, народним депутатом України Л.М.Черновецьким, поданий до Верховної Ради України відповідний законопроект, який знайшов підтримку у комітетах.
Запропонованим проектом Закону України „Про внесення доповнень до Цивільного процесуального кодексу України” передбачений порядок, згідно з яким будь-який громадянин, звертаючись до суду з позовом або скаргою, якщо стороною у справі є орган місцевої виконавчої влади чи чиновник цього органу, вправі заявити про розгляд справи в іншому місцевому суді. Громадянин може цього і не робити, якщо він почуває довіру до суддів. Але він повинен мати право на розгляд справи судом, який в силу свого розташування в іншому районі або місті за відомо є незалежним від чиновника-відповідача.
2. Мета і завдання прийняття проекту
