Проект

Внесений народним депутатом України

Черновецьким Л.М. (в\о 212)

 

 

 

В умовах багаторічної стабільності кризових явищ в економіці України, загострення у суспільстві соціальних проблем (жебрацькі пенсії, безробіття, бездомні громадяни та безпритульні діти, загрозливий ріст найнебезпечніших хвороб тощо), наявність в Україні нічим морально не виправданих пільг та привілеїв для посадових осіб всіх гілок влади є ганебним рудиментом тоталітарної системи минулого. Настав час скасувати чиновницькі пільги та привілеї, привести практику утримання посадових осіб всіх гілок влади у відповідність до норм діяльності правової та демократичної держави.

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

1.   Протягом п`яти місяців з моменту прийняття цього Закону у встановленому чинним законодавством порядку акціонувати та приватизувати підприємства, відомчі заклади відпочинку, які знаходяться в розпорядженні Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

2. Скасувати всі нормативні акти України (в тому числі – з грифом „для службового користування”, „таємно” та „цілком таємно”), якими посадовим особам вищезазначених органів законодавчої, виконавчої та судової влади  у зв’язку з призначенням їх на певні посади встановлені будь-які особисті пільги та привілеї.

3. Відомчі медичні заклади, які знаходяться у складі державних органів влади, зазначених у пункті першому цього Закону, протягом двох місяців з моменту прийняття цього Закону передати Міністерству охорони здоров’я України.

4. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з моменту прийняття цього Закону розробити та подати до Верховної Ради України для затвердження Програму використання коштів, отриманих від акціонування та приватизації зазначеного у пункті 1 Закону майна, з метою погашення боргу держави громадянам України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, вкладені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.

5. Комітету Верховної Ради України з питань бюджету протягом місяця по закінченню процесу акціонування та приватизації опрацювати матеріали щодо виконання цього Закону та доповісти Верховній Раді України про його виконання.

6. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

 

 

Черновецький Леонід Михайлович – народний депутат України,                                      кандидат юридичних наук, заслужений юрист України

 

Косенко Олег Абрамович – помічник-консультант народного депутата України,  юрист-правознавець

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

З року в рік в Україні погіршуються умови життя простих людей. Надто нестерпне становище склалося серед тих українських громадян, хто не може активно відстоювати свої права – хворих та безпорадних людей похилого віку, малолітніх дітей та дітей-сиріт, інвалідів тощо. Суспільство достовірно не знає, якими темпами збільшується у країні прошарок бездомних громадян та безпритульних дітей. Багато небезпечних хвороб (зокрема СНІД, туберкульоз, венеричні захворювання), типових для слаборозвинених країн третього світу, ставлять Україну на поріг катастрофічних за своїми наслідками епідемій. Населення країни зменшується такими темпами, що це явище стає вже просто непристойним у сучасній Європі. Не треба забувати й про жебрацькі пенсії для старих та безробіття серед молоді, „лежачі” підприємства зі славетною історією за часів СРСР та технологів, педагогів, медиків і вчених на базарах за прилавками.

Усі ці негаразди безпосередньо пов’язані з величезним, безпрецедентним боргом держави перед ошуканими нею громадянами. У безлічі наших виборців дома лежать ощадні книжки, державні облігації тощо. Але скористатися своїми ж заробленими грошима людина не може. Бо вони, по суті, вкрадені державою.

Далі це терпіти неможливо. Я певен, що єдиний вихід з цієї ситуації – справжній, а не декларований та лукавий, контроль за витрачанням бюджетних коштів і ліквідація привілеїв та пільг, тому що на іншому полюсі, серед високооплачуваних чиновників, зростають прояви корупції та бездумних витрат, поширюються пільги та привілеї, які протизаконно привласнюються ними за рахунок народу та завдають величезної шкоди не тільки економіці України, але й моралі суспільства.

Ще у 1998 році я подав до Верховної Ради України проект Постанови „Про заходи щодо підготовки проекту Закону України „Про скасування в Україні пільг та привілеїв для посадових осіб всіх гілок влади”. Протягом чотирьох років проект не був винесений на обговорення до сесійної зали Парламенту, не розглядався навіть на засіданні відповідного Комітету Верховної Ради. При цьому були порушені усі мислимі норми Регламенту Верховної Ради, мене фактично було протизаконно позбавлено права законодавчої ініціативи. А пільги та привілеї чиновництва все прибувають та множаться.

Рішучим кроком Парламенту у цій ганебній ситуації повинен стати Закон, що скасовує видатки  на привілеї та пільги чиновництва, включаючи, до речі, і нас з вами, вельмишановні колеги народні депутати. Мова йде про будинки відпочинку, спеціальні сільськогосподарські та виробничі підприємства, готелі, зайвий надмірно дорогий службовий транспорт, закордонні меблі астрономічної вартості тощо. На все це витрачається (головним чином структурами виконавчої влади) сотні мільйонів гривень щороку (можливо і більше, оскільки ці суми нікому не відомі, для платників податків – це таємниця за сімома печатками).

Такий стан, безумовно, розбещує суспільство. Але головна проблема навіть не в цьому, а в тому, що прагнення до пільг та привілеїв, як прагнення бур`яну до сонця, у чиновництва породжує все нові і нові витрати, нові і нові пільги та привілеї. І цей процес нескінченний. Десятки тисяч людей, які обслуговують ці пільги та привілеї, фактично перетворені на холуїв можновладців різних рангів та калібрів. Вони нічого не виробляють, але, на відміну від наших хворих стариків-виборців, отримують гроші своєчасно.

Аргументом на користь такого нашого рішення є факт повної відсутності в демократичних країнах інституту пільг та привілеїв для чиновництва. Там парламентар або чиновник отримує заробітну плату, яка дозволяє йому вирішувати свої проблеми лікування, відпочинку, пересування тощо на власні кошти. Але ж вони й працюють так, що суспільство має можливість їх належно забезпечити.

Звільнені кошти під нашим парламентським контролем будуть спрямовуватись за погодженням з Урядом на вирішення проблеми знецінених трудових коштів наших громадян, яку треба вирішувати до того, як невільні „кредитори” держави зійдуть до могили. Ми дамо нашим виборцям змогу лікуватися, навчати дітей та онуків, вирішувати свої життєві питання. 

Цим кроком ми також ліквідуємо систему зловживань привілеями, яка існує в структурах виконавчої влади і робить прірву між чиновництвом та простими людьми бездонною.

Цим кроком ми доведемо своїм виборцям, що ми з ними, що ми не бажаємо життя, відмінного від їхнього, що ми залишаємося такими ж зрозумілими і простими людьми, як і до обрання народними депутатами.

Цим кроком ми наблизимо моральний стан суспільства до еталону світових демократій.

Ми повинні зробити цей рішучий крок, ліквідувати взагалі будь-які пільги та привілеї (окрім адресних пільг та привілеїв дітям, інвалідам, літнім людям), встановити нові, демократичні та відкриті, правила бюджетних видатків. Зволікати з цим не можна.

Як я і припускав, чиновництву мій законопроект щодо ліквідації їх пільг та привілеїв не сподобався. Під час розгляду проекту Закону у сесійній залі 24 вересня ц.р. представник Кабінету Міністрів України запропонував народним депутатам законопроект відхилити. Депутати фракцій, які наближені до Уряду, взагалі не стали голосувати. Проект у таких умовах, тим не менш, набрав 194 голоси, що свідчить про його актуальність та справедливість.

Тепер хотів би зупинитися на думці спеціалістів Головного науково-експертного управління Верховної Ради щодо цього законопроекту.

У пункті 2 висновку експерти зазначають: „...Ця проблема має бути вирішена лише у комплексі із загальною проблемою упорядкування пільг, оскільки соціальні пільги є формою соціального захисту певних категорій населення, частиною передбачених законодавчими актами соціальних гарантій держави”.

Пропозиція сформульована дещо некоректно. Пільги та привілеї посадової особи вищого органу виконавчої, законодавчої чи судової влади не мають нічого спільного з пільгою ветерану Великої вітчизняної війни щодо безкоштовного проїзду у тролейбусі. Це зовсім різні речі. Тому і розглядати їх треба окремо.

Скажу більше. Цей проект Закону не має не увазі рядових чиновників, тому що ніякими пільгами та привілеями вони практично не користуються. Мова йде про вищих чиновників, „генералів” державної чи судової служби.

Далі експерти зазначають: „Система привілеїв.., як свідчить досвід окремих країн ринкової економіки, зберігається в ринковій системі для... певних категорій державних службовців...” Я цього і не заперечую. Повторю: будь-який пересічний громадянин США чи Великої Британії має можливість ознайомитися з бюджетом на утримання конгресмена чи члена палати общин. За кожен долар чи фунт стерлінгів парламентар звітує публічно. Де і коли ви бачили таке у нашій рідній Україні?

Не можу прийняти і висновок у тій частині, яка стосується тлумачення частини третьої статті 22 Конституції України. У моєму законопроекті йдеться не про пільги та соціальні гарантії, запроваджені законами України для соціально незахищених людей (саме людей, а не „верств населення”). Йдеться про підпільні, „для службового користування”, „таємні” та „цілком таємні” пільги та привілеї для вищих чиновників, які введені тайкома від населення, від платників податків. Ніяким чином наша Конституція не охороняє такі щурячі „привілеї”! І ніколи не буде охороняти...

Далі експерти зазначають: „Дійсна проблема, на нашу думку, лежить у іншій площині: які функції виконують ті чи інші пільги, наскільки вони є життєво необхідні для пільговиків, наскільки ефективними і справедливими є принципи і механізм їх надання, і саме у цьому контексті ставити питання про перегляд існуючої системи пільг”.

Та у тому й є проблема, що „система” пільг, про яку йдеться, є злочинною. І „принципи їх надання” a-priori не можуть бути „ефективними і справедливими”, як не може бути справедливим злочин. Тому законопроектом і пропонується позбавити громадян України цих „пільг” чиновникам, які ними, чиновниками, привласнені без участі народу.

Таким чином, якщо не удавати, що мета законопроекту не зрозуміла, то й зауважень не залишається. І „доопрацьовувати” нічого.

У мене є тисячі листів пересічних громадян, наших виборців, на підтримку цього законопроекту. З тисяч громадян, які надали до газети „Правда Лівобережжя” свої думки та пропозиції, жоден не підтримав інститут цих ганебних пільг та привілеїв. Оце й є голос народу. Того самого народу, за який ми усі, і „праві”, і „ліві”, і „центральні”, так вболіваємо у сесійній залі. Голос народу, який ми зобов’язані поважати за визначенням, як народні обранці.         

Саме такий спосіб вирішення застарілої проблеми чиновницьких пільг та привілеїв, проблеми „виключності” так званого „партгоспактиву” є принциповим для Християнсько-ліберальної партії України, яку я маю честь очолювати.

Запропонований проект Закону суттєво перероблений. Тому його не слід вважати тим самим законопроектом, який був не підтриманий у сесійній залі 24 вересня ц.р., він підлягає розгляду протягом поточної сесії.         

Прийняття запропонованого мною проекту Закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету. Прибутки ж до бюджету будуть непередбачено величезними, якщо Закон буде прийнятий. Це сотні мільйонів гривень, якщо не мільярди. Чесно розпорядитися цими прибутками – наше завдання.

 

 

на проект Закону України “Про впорядкування питань утримання посадових осіб усіх гілок влади у відповідності до норм діяльності правової та демократичної держави” (№ 6201 від 29.09.2004 р.)

 

Законопроектом пропонується акціонувати та приватизувати підприємства, що знаходяться в розпорядженні центральних органів державної влади України; скасувати всі нормативні акти України, якими посадовим особам зазначених органів встановлені будь-які особисті пільги та привілеї; передати Міністерству охорони здоров’я відомчі медичні заклади, які знаходяться у складі зазначених органів; направити на погашення боргу з заощаджень громадян кошти, отримані від згаданого акціонування та приватизації.

На думку Головного науково-експертного управління проблема, поставлена автором проекту, є надзвичайно актуальною і важливою, особливо у тій частині, що стосується незаконних і надмірних пільг і переваг (невиправдано дорогі службові автомашини, дачі, санаторії тощо) і потребує свого розв”язання.  Водночас пропозиції, що містяться у проекті,  потребують додаткової конкретизації та обґрунтування в частині, що стосується забезпечення ефективної діяльності органів державної влади. Зокрема, звертаємо увагу на наступне.

1. На підприємства, що знаходяться у розпорядженні зазначених органів, покладено функції щодо надання відповідних послуг для забезпечення їх діяльності.  Їх акціонування та приватизація, на нашу думку, можуть бути визнані необхідними, принаймні, за умов обґрунтування непотрібності цих послуг, або більш високої якості надання аналогічних послуг підприємствами недержавних форм власності, а також зменшення витрат на їх отримання.

2. З метою недопущення погіршення необхідних умов професійної діяльності посадових осіб зазначених органів норми проекту, на нашу думку, повинні мати чітко викладені правові вимоги щодо складу витрат на створення умов для виконання професійних обов'язків конкретними категоріями посадових осіб із зазначенням нормативного акту, який ці вимоги відображає, та переліку чинних умов матеріального забезпечення, які пропонується скасувати.

3. Додаткового обґрунтування та конкретизації потребує пропозиція щодо передачі Міністерству охорони здоров’я відомчих медичних закладів, які знаходяться у складі зазначених органів, оскільки така передача, на нашу думку, має передусім сприяти підвищенню якості надання зазначених послуг при одночасному скороченні витрат та враховувати специфіку функціонування цих закладів, пов’язану з особливістю діяльності самих органів та їх працівників. Це, зокрема Мінтранс, що має медичні підрозділи з лікування пасажирів та працівників залізничного, водного та морського транспорту, СБУ, МВД, МО, що мають медичні підрозділи з лікування військовослужбовців тощо.

4. На нашу думку, законодавча пропозиція повинна мати фінансово-економічного обґрунтування, принаймні, щодо визначення реального обсягу коштів, що мають бути отримані від її реалізації.

5. Зазначена пропозиція, на нашу думку, має розглядатися в рамках реформи державної служби.

Узагальнюючий висновок. За результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відправити на доопрацювання з поданням на повторне перше читання.

Керівник Головного управління                                         А.МАЦЮК